В «Інтер Атлетика» безкоштовні тренування для людей із інвалідністю

У провідній мережі фітнес-клубів «Інтер Атлетика» безкоштовно тренують людей з інвалідністю. При цьому абсолютно неважливо, чи людина хоче стати професійним спортсменом, чи просто вдосконалити себе й емоційно зарядитися.

Значні фізичні навантаження для цих особливих спортсменів не проблема. Вони впевнено йдуть до своєї мети й багатьом з нас ще можуть дати чималої фори. Тож сила такого духу просто вражає…

«Зайшовши в спортзал, всі стають рівними, не залежно від твого соціального статусу чи фізичних можливостей. Тут ми всі – одна команда», – розповідає Заслужений тренер України з пауерліфтингу, старший тренер мережі фітнес-центрів «Інтер Атлетика», тренер-викладач Волинського регіонального центру інвалідного спорту «Інваспорт» Олег Хом’як.

Саме він допомагає під час тренувань людям з інвалідністю. Наразі серед його підопічних є семеро спортсменів, які мають фізичні вади, серед яких чоловік, який втратив руку, волинянин із хворобою Дауна, жінка, яка з народження без ніг, сліпі та слабо зорі, які тренуються пліч-о-пліч із іншими жителями міста.

Тренер розповідає, що працює в залі «Інтер Атлетика» з 2005 року. Серед його перших особливих клієнтів були батько й син Анатолій та Вадим Гречко. У чоловіків були значні вади зору, однак, це не завадило їм подбати про свою фізичну форму. Наразі ж Анатолій, якому майже 49 років є дворазовим чемпіоном світу, призером чемпіонату Європи, Всесвітніх Ігор, заслуженим майстром спорту, одинадцятиразовим чемпіоном України, рекордсменом України та Світу. Однак на цьому він не зупиняється й продовжує тренуватися.

З травня 2013 в мережі «Інтер Атлетика» розпочала свої тренування й Богдана Караванська. «Зараз я тренуюсь тричі в тиждень Це дуже тішить, бо ти відчуваєш, що дещо можеш і бачиш як твої результати ростуть, це надихає. Головне, аби було бажання долати перешкоди. Це важливо, бо в нашій країні майже нічого не пристосовано для людей з фізичними вадами, навіть бордюри всюди високі. А взимку їздити самому нереально. Тому, прийшовши в зал, я відчуваю себе щасливою», – розповідає жінка.

Тренер Олег Хом’як стверджує, що такі тренування мотивують, загартовують силу духу й підвищують моральну стійкість. «Ми тут всі рівні, як одна команда. Дуже часто жартуємо, й жарти бувають «чорними»… Це все нормально сприймається, головне не вважати таких спортсменів інвалідами, адже вони сильніші за багатьох здорових людей. Спортсмени знають ціну життю», – наголошує він.

«Пригадую як тільки прийшов до нас Олексій, після аварії пройшло лише кілька місяців, то було видно, що в людини сильна депресія. Мені навіть складно уявити, як це йому. Втім, він подолав свої страхи і зараз є взірцем у залі, він душа компанії. Не так давно попросив його зняти мотиваційний ролик, аби люди теж долучилися до спорту та боролися зі своїми страхами та слабостями. І він погодився», – пишається вихованцем тренер.

Як показує практика, нові відвідувачі ставляться до людей із інвалідністю з певною пересторогою. Це показує, наявні стереотипи й те, що суспільство не завжди готове приймати усіх рівними. Звичайно згодом новачки розуміють, що у спортзалі своя дружня атмосфера і ця напруженість просто зникає. Крім того чимало спортсменів зауважують що тренування в одному залі з людьми із інвалідністю надихає й мотивує.